.

Корисні посилання

 

 

Календар свят і подій.










Головна arrow Запобігання проявам корупції arrow Запобігання проявам корупції arrow МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
28.11.11
Міжнародне співтовариство надає значної уваги питанням попередження корупції, що сьогодні стала світовою проблемою. Лише за останні роки ці питання розглядалися на багатьох європейських форумах. Прийнято спільний проект Комісії Європейського товариства і Ради Європи "Октопус", Конвенцію про корупцію у контексті цивільного права, Конвенцію про корупцію у контексті кримінального права, Угоду про створення Групи держав проти корупції, затверджено статути Групи держав по боротьбі з корупцією та комісії щодо запобігання корупції. Радою Європи створена міжнародна Група з протидії корупції, яка працює під керівництвом Комітету з кримінальних проблем. Саме цією Групою разом з Європейським Союзом розроблено проект "Октопус", у якому беруть участь 16 східноєвропейських країн, у тому числі й Україна. Ця програма є першою спробою реальних кроків по боротьбі з корупцією у країнах Центральної та Східної Європи.
27 січня 1999 року Рада Європи відкрила для підпису Кримінально-правову конвенцію про корупцію. Ця конвенція Ради Європи охоплює всі види корупційних діянь. Разом із підкупом державних посадовців, вона стосується приватнопідприємницької діяльності. В її нормах закладені положення щодо міжнародного співробітництва у сферах надання правової допомоги та екстрадиції.
У травні 1999 року створено «Групу країн проти корупції» (ОКЕСО), що діє в межах Ради Європи, основною метою якої є оцінка рівня корупції в державах-членах організації, виявлення недоліків у національних механізмах боротьби з корупцією, підтримка в проведенні необхідних законодавчих та інституційних реформ у цій сфері, здійснення контролю за виконанням угод і правових документів, прийнятих Радою Європи відповідно до програми дій проти корупції. ОКЕСО - один із найважливіших структурних підрозділів Ради Європи, який розробляє рекомендації для держав-учасниць зі створення антикорупційного законодавства відповідно до європейських норм. Саме ОКЕСО уповноважений надавати керівництву Євросоюзу висновок про якість системи боротьби з корупцією у державах, що претендують на європейську інтеграцію.
Найважливішими серед останніх документів Європейського Союзу у сфері боротьби з корупцією є Комюніке Європейської комісії від 28 травня 2003 р. щодо комплексної політики Європейського Союзу з протидії корупції, в якій визначено основні засади боротьби з цим негативним явищем в Євросоюзі та окреслено принципи вдосконалення протидії корупції в нових країнах-членах, країнах-кандидатах і третіх країнах, а також Рамкове рішення Ради Європейського Союзу № 568 від 22 липня 2003 р. «Про боротьбу з корупцією в приватному секторі», в якому визначається поняття «активної» та /(пасивної» корупції і встановлюються санкції у відношенні осіб, у тому числі юридичних, за вчинення такого роду злочинів.
За умов масштабної корупції акцент робиться саме На усуненні причин, а не на боротьбі з конкретними проявами. Так для правових систем деяких розвинутих країн узагалі не характерне використання в законодавстві терміну «боротьба» - законодавці закладають в нормативно-правовому акті принципи попередження правопорушень, які стосуються певної сфери діяльності.
Однією з головних складових формування і реалізації ефективної системи боротьби з корупцією є чітка взаємодія держав, у першу чергу їх правоохоронних органів, на регіональному і міжнародному рівнях, участь у заходах боротьби з цим негативним явищем, запроваджених у межах Організації Об'єднаних Націй, Радою Європи, Інтерполом, Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та іншими міжнародними інституціями.
Короткий огляд цих міжнародних актів свідчить про те, що світова співдружність розглядає корупцію на сучасному етапі як одну з найбільших загроз правопорядку, демократії, правам людини, чесності та соціальній справедливості. Загально визнано, що вона заважає економічному розвитку і становить реальну загрозу устоям суспільства. Тому пропонується загальний для всіх країн принцип - це доброчесність державного службовця.

 Досвід Сінгапуру і Грузії
Корупція призводить до системних та глибоких втрат як для суспільства, так і для держав. Корупція як непередбачуваний, не прогнозований фактор відохочує ділових людей від інвестицій, породжує надлишкові витрати для бізнесу та гальмує економічне зростання. Вона робить вкрай неефективними функції судів, представницьких та виконавчих органів державної влади і місцевого самоврядування, підриваючи довіру громадян до інститутів публічної влади. Нарешті, саме корупція завдає нищівного удару по іміджу країни.
Ми спробуємо проаналізувати логіку підходу до антикорупційної політики двох держав — Сінгапуру та Грузії.
До незалежності 1965 року Сінгапур знаходився в умовах цілковитих злиднів. Процвітання корупції в Сінгапурі, як прояв способу життя, притаманний азійському менталітетові, призвело до того, що країна знаходилася в Дуже важкому економічному становищі і була наскрізь просякнута беззаконням. Імпортувати доводилося навіть питну воду, будівельний пісок і найбільш необхідні види сировини. Своїх природних ресурсів у країни практично немає. Правоохоронні органи виявилися не в змозі протистояти організованій злочинності, а більшість чиновників брала участь в корупційних схемах. Населення мало низький рівень освіти і не вміло відстоювати свої права. Третина населення симпатизувала комуністам, а з сусідніми країнами склалися досить натягнуті відносини, які треба було оздоровлювати.
Не в кращому становищі опинилася і Грузія часів Шеварднадзе. Протягом останніх двох-трьох років президентства Шеварднадзе всі державні інститути були просто знищені зсередини корупцією. Найважливіші сектори грузинської економіки були поділені між представниками вузького кола наближених до влади людей. Найбільш помітними фігурами в цьому клані були племінник Шеварднадзе, що контролював нафту і сигарети, зять Шеварднадзе, який очолював компанію «Маgtі», що працює в сфері надання послуг мобільного зв'язку, батько невістки Шеварднадзе, який був «Господарем» порту Поті, а також особистий лікар дружини, призначений державним міністром. При цьому дочка Шеварднадзе контролювала кіно і телебачення республіки.
Влада в Грузії втратила будь-який авторитет, і вищі представники влади демонстрували свій добробут, нажитий абсолютно в очевидний для людей спосіб — корупцією. У 2001 році Шеварднадзе явно продемонстрував, що не збирається розлучатися з людьми, які намагалися утриматися при владі будь-що, збагачувалися за рахунок повного зубожіння населення.
У Грузії хронічно не виконувався навіть мінімальний державний бюджет. За 10-12 місяців не виплачувалися мізерні пенсії та зарплати. Люди перебували в злиденному стані - більшість із п'яти мільйонів жителів — були безробітні, майже мільйон людей намагалися знайти роботу в Росії. Пенсія в перерахунку становила п'ять євро на місяць. Середня заробітна плата становила 10-15 євро.
Представники нової влади, як в Сінгапурі, так і в Грузії, змушені були шукати шляхи боротьби в першу чергу з корупцією держслужбовців усіх рівнів, яка унеможливлювала здійснення економічних перетворень. Існує декілька факторів корупції і боротьба повинна вестися в комплексі заходів. Дуже суттєвими чинниками, які дозволяють існування корупції — є надмірне державне втручання в економіку, монополізація окремих секторів економіки, контроль держави над ресурсною базою.
Лідери як Сінгапуру, так і Грузії зрозуміли, що одним з основних завдань є необхідність приватизації підприємств, що знаходяться в державній власності. Приватизація — це можливість відмовитися від практики, коли величезні підприємства нібито перебувають під державним контролем, а насправді відбувається розтягування можновладцями по різних кутках всього найціннішого, що є на цих підприємствах. Необхідно, щоб люди знали, хто чим володіє, чому і за яку суму та чи інша людина стала власником того чи іншого підприємства. І тільки після того можна зробити економіку відкритою для конкуренції як внутрішньої, так і міжнародної. Держава повинна мати мінімальний вплив на економіку. Рушійною силою в розвитку економічної стабільності може бути тільки приватний сектор. Усій країні — пенсіонерам, студентам, вчителям — буде краще, якщо більше людей зможе проявляти свою ініціативу, домагатися успіху. Такий підхід демонструє, що тільки демократія є необхідною умовою стабільного економічного зростання і перемоги над бідністю.
Нове керівництво Грузії вирішило взяти курс на максимальне відкриття економіки. Більшість найбільших держкомпаній було виставлено на продаж без будь-яких обмежень для покупців. Жодних пільг для «національного капіталу» не було. Єдина перевага, якою могли користуватися місцеві бізнесмени, — відсутність мовного бар'єру і можливість першими дізнатися про приватизацію того чи іншого об'єкта з газетних публікацій. Основними покупцями дрібних об'єктів стали місцеві компанії, великих—іноземні.
Ситуація з приватизацією великих підприємств змінилася в Грузії, за шкалою Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), з 3,3 балів у 2003 році до 4,0 у 2007-му. Може здатися, що прогрес невеликий, але тільки сім країн з двадцяти дев'яти з перехідною економікою мають таке значення індексу (для порівняння: показник Росії за той самий період знизився: з 3,3 до 3,0).
За приватизацією пішли інвестиції. Сукупні прямі іноземні інвестиції в економіку Грузії у 2004-2009 роках склали $ 6.5 млрд. За привабливістю для іноземних інвесторів і за обсягами отриманих зовнішніх інвестицій Грузія зрівнялася з новими членами ЄС. У розмірах грузинського бюджету кошти, отримані від приватизації та інвестицій, були дуже суттєвими і сягали від 10% до 30% від ВВП (за кожним показником), що перевищує подібні індекси у всіх країнах колишнього СССР.
Які ж саме реформи дозволили Грузії здійснити такий «антикорупційний прорив»? Насамперед, це - радикальне скорочення державного апарату: з 18 міністерств залишилось 13 (відбулося скорочення персоналу на 35 %), із 52 державних служб залишилось 34 (50 % скорочення персоналу). Прикладом реформи інституції влади стала ліквідація влітку 2004 року дорожньої поліції. Всі працівники (14 тис.) були звільнені. Замість двох структур - дорожньої поліції та дільничних поліцейських була створена патрульна поліція. Нових співробітників набирали на конкурсній основі, серед них колишні працівники склали менше 10 %. Новим співробітникам збільшили зарплату, вона стала у 15-20 разів вища за зарплату до реформи і є вищою ніж деінде в державному апараті, та забезпечили гарним матеріальним оснащенням. Нині рівень довіри до цієї структури складає 85 %. Реформа ДАІ виявилася для Грузії ключовою. Вона породила суспільну довіру до урядових реформ. Засадничої зміни зазнала дозвільна та податкова системи Грузії. Для поліпшення умов ведення бізнесу були скасовані: ліцензійні і реєстраційні збори; державні мита; консульські, тендерні, виконавчі збори; збори з відстрочки обов'язкової військової служби; збори за користування природними ресурсами; збори за очистку житлової території; збори з дозволів на будівництво і перевезення тощо. Існує законодавча заборона на збільшення кількості ліцензій і дозволів та на створення нових регуляторних органів. Кількість державних ліцензій, які потрібно було отримати в Грузії для початку будь-якого виду економічної діяльності, зменшилася увосьмеро, кількість податків - з 22-х до 7. Нині податкова система Грузії складається з:
•податку на доходи фізичних осіб;
•податку на додану вартість;
•соціального податку;
•податку на прибуток підприємств;
•акцизів;
•майнового податку;
•податку на гральний бізнес.
Два останні складають власні джерела місцевих бюджетів. Стабільність податкового режиму гарантується тим, що ухвалення рішень про збільшення податкового навантаження за наявними податками чи запровадження нових вирішується виключно на загальнонаціональних референдумах.
Грузія в односторонньому порядку поетапно зменшила імпортні мита. 2006 року спектр мит звели до трьох можливих - 12 % (для товарів, які виробляються в Грузії), 5 % і 0 %. Також не існує квотування імпорту. Приєднання до системи технічних стандартів Організації економічної співпраці і розвитку відкрило доступ на внутрішній ринок Грузії всім товарам, які відповідають сертифікаційним вимогам Євросоюзу, а ліцензування та сертифікація товарів і послуг перестала бути обов'язковою та носить добровільний характер.
Грузія надала «зелене світло» для роздержавлення колишньої «загальнонародної» власності. Ще з 1996 року вільно продається земля сільськогосподарського призначення, а з 1998 року - жоден об'єкт держвласності не продається без земельної ділянки під ним. На землю сільськогосподарського призначення існує обмеження - іноземець не може її придбати, але має право взяти її в оренду. Не підлягають приватизації надра, водні ресурси, морський шельф, ліси, повітряний простір, заповідники, об'єкти, що мають культурно-історичну цінність, музеї, театри, архіви, держрезерв, у т. ч. дорогоцінних металів, лінії електропередач (окрім експортних і транзитних), наукові установи і ВНЗ (які фінансуються із держбюджету), пристані, маяки, акваторія, залізниця, газопроводи, дороги, посадкові смуги (лише ті з цих об'єктів, які мають державне значення), майно силових структур, частоти, урядовий зв'язок, цвинтарі, водогони, життєво важливі медичні заклади (з особливого переліку), підприємства, які виробляють радіоактивні речовини. Решту майна держава або вже приватизувала, або планує зробити це найближчим часом. При цьому працівники компанії, яка приватизовується, мають визначений законодавством зиск: у разі продажу 10 % державних акцій розподіляються між працівниками, а також пенсіонерами компанії і тими, хто звільнився з неї за рік до продажу.
До безумовних здобутків Грузії належить докорінна зміна суспільної толерантності до фактів корупції. Завдяки новинам на всіх телеканалах постійно висвітлюються факти затримання злодія в законі чи чиновника-хабарника. А все почалося 2005 року, коли в телеефірі стали з'являтися відеозйомки та аудіозаписи, що фіксували моменти отримання хабара посадовцями. Більшість громадян країни перестали вважати корупцію прийнятним сервісом і почали сприймати її як гріх.
Суттєвим чинником розгулу корупції є слабкість закону, відсутність прозорої і чіткої законодавчої бази і занадто часта зміна економічного законодавства, неадекватні міри покарання за корупційні оборудки, можливість впливу на судові рішення, наявність норм в законах, що дозволяють суб'єктивне трактування нормативних актів.
У Сінгапурі першою проблемою, з якою зіштовхнувся новий уряд у боротьбі з корупцією, був саме закон, що регулює боротьбу з корупцією. Він був відверто слабкий. Багато корупційних злочинів виявилися поза сферою його дії, а працівники правозахисних органів не мали влади, яка б давала їм можливість ефективно виконувати свої функції. Більше того, знайти докази злочинів було вкрай складно через неефективність законодавства та залучення величезної кількості держслужбовців до корупційної практики.
Тому скорочення можливості для вчинення корупційних дій було здійснене вжиттям цілої низки заходів, які були закріплені в Законі про запобігання корупції, та наділення Бюро з розслідування корупції особливими повноваженнями. Сталося спрощення процедур прийняття рішень, була усунена будь-яка двозначність у законах у результаті видання простих і зрозумілих правил. Відбулося скасування дозволів і ліцензування. Дії держслужбовців були повністю регламентовані, бюрократичні процедури спрощені, був забезпечений суворий нагляд за дотриманням високих етичних стандартів.
У Грузії лідери нової формації також вирішили почати з законодавчої бази. Відмовившись від прийняття традиційного антимонопольного законодавства, грузинська влада прийняла Закон «Про вільну і конкурентну торгівлю», який був спрямований у першу чергу не стільки на унеможливлення монополізації різних сфер бізнесу, скільки на відмову від обмеження конкурентного середовища.
Повноваження державних органів були істотно скорочені, кількість контрольованих ними процесів зменшена, а самі вони поставлені в жорсткі рамки щодо планування своєї діяльності і за часом реагування на запити бізнесу і населення. Все це скоротило регулювання як ринку, так і інших сфер діяльності до мінімуму. Так, кількість ліцензій, які видаються держслужбовцями, та дозвільних процедур, контрольованих ними, скоротилася майже з тисячі до 140 штук, а Держстандарти були відмінені практично всі.
Родючим ґрунтом для розвитку корупційного середовища великою мірою є громіздкий і неефективний бюрократичний апарат та відносно низька оплата праці державних службовців.
Державні службовці в Сінгапурі мали куди більш скромний достаток порівняно з працівниками комерційного сектору. Багато хто з них використовував посадове становище в особистих цілях. У результаті хабарі стали єдиним способом отримання доступу до ресурсів. Тому оплата праці держслужбовців — дуже важливий аспект. Висока зарплатня не гарантує того, що корупції не буде, але вона значно скорочує мотивацію хабарників. Уряд вирішив: і поліцейський, і клерк повинні отримувати такий дохід, щоб спокуса брати хабарі зникла. Держслужбовцям, що займають відповідальні посади, були підняті зарплати до рівня, характерного для топ-менеджерів приватних корпорацій. Міністрам та суддям у Сінгапурі встановили астрономічну платню — 100 тис. дол США на місяць. Проте ніяких пільг, охорони, автомобіля з водієм та службової дачі міністру не надають — тільки за особисті гроші. Але це не означає щорічного автоматичного збільшення платні можновладцям, тому що доходи приватного сектора то підвищуються, то знижуються. То ж зарплатню держслужбовців на всіх рівнях державної ієрархії уряду Сінгапуру прив'язали до рівня зарплатні у приватному секторі та в залежності від нього щороку переглядають. І якщо люди в країні починають отримувати менші доходи — відповідно скорочуються заробітні плати й урядовців.
При перегляді в 1989 і 1994 рр. зарплати вищим державним службовцям Сінгапуру підвищили до такої міри, що вони стали найбільшими в світі. Та все ж, коли 1995 році доходи в приватному секторі знизилися, то було відповідно зменшено і платню всіх міністрів і вищих посадових осіб.
Нова влада Грузії також вирішила скористатися досвідом Сінгапуру. Зі скороченням бюрократичного апарату одночасно було значно підвищено заробітні плати держслужбовцям і поліцейським. У країні з 2003 року середня заробітна плата збільшилася у 8 разів. У той же час, зарплата в армії або поліції набагато перевищує цей рівень. Так, дільничний заробляє від $ 400 до $ 500 на місяць, патрульний — до $ 1000, а керівники відділів та фахівці-професіонали ще більше. Але висока заробітна плата і суспільне становище повинні накладати на держслужбовців і велику відповідальність, насамперед — перед законом.
У Сінгапурі кожен держслужбовець при прийомі на службу і далі щорічно зобов'язаний декларувати своє майно та інвестиції в бізнес, включаючи вкладення дружини і залежних від нього дітей. Невідповідність багатства і одержуваної платні веде, як мінімум, до адміністративного розслідування. Якщо держслужбовець володіє , частками в приватних компаніях, йому можуть запропонувати продати паї та акції, щоб уникнути конфлікту інтересів.
Окрім того, держслужбовці кожен рік зобов'язані подавати спеціальну декларацію про відсутність у них боргів. Вважається, що держслужбовець, який наробив боргів, швидше знехтує своїми посадовими обов'язками заради власної вигоди, тобто, скоріше буде залучений до корупційних схем. Надання держслужбовцем неправдивих відомостей у такій декларації призводить до звільнення його зі служби.
З метою відстежити «ліві» доходи чиновників, у Сінгапурі заснована спеціальна контора — Соrrupt Ргасtісеs І Investigation Вureau, у перекладі — «Бюро з розслідування корупції». Агенти Бюро перевіряють банківські рахунки і майно не лише держслужбовців, а й їхніх дітей, дружин, родичів і навіть друзів. Якщо клерк і його сім'я живуть невідповідно до своїх статків, Бюро автоматично, не чекаючи команди згори, починає розслідування. Коли міністр у декларації про доходи вказує, що у нього у володінні одна іржава машина, це лише в нашій країні нікого не дивує. У Сінгапурі після такого звіту автоматично стартує перевірка — і міністру не поздоровиться. Кожен громадянин має право звертатися до Бюро зі скаргою на дії держслужбовців і вимагати відшкодування збитків. Але надання неправдивих відомостей і наклеп, у свою чергу, також карається тюремним ув'язненням.
Та чи не найголовнішим у боротьбі з корупцією є принцип рівності закону, однакового для всіх. Бюро очолюється директором, який безпосередньо підпорядковується главі держави. Агентство не залежить від поліції та інших урядових відомств, включаючи держслужбовців у ранзі міністрів. А тому має право притягнути до суду будь-якого громадянина, незалежно від його статусу, рангу або віросповідання. Винятків для вищих держслужбовців не робиться. То ж кожен працівник, щодо якого є інформація про участь у корупційних діях, повинен бути покараний. Розслідування були ініційовані навіть проти близьких родичів прем'єр-міністра Сінгапуру. Ряд міністрів, викритих у корупції, були засуджені до різних термінів ув'язнення, або покінчили життя самогубством, або втекли з країни. Так були знищені механізм кланових структур, експлуатація «дружніх зв'язків», блат, традиція «дарування» подарунків-хабарів.
Грузія свого часу також оголосила війну хабарникам у держструктурах, що керували державою. Нова влада не шкодувала нікого, і ранг підозрюваного не був перешкодою. З моменту приходу до влади Саакашвілі за корупцію були заарештовані декілька міністрів і шість членів пропрезидентської більшості у парламенті. Був заарештований колишній керівник залізниці за нецільове використання коштів. Головний футбольний керівник країни був заарештований після того, як у пресі з'явилася інформація про те, що на особистих рахунках Жорданія у швейцарських банках осідали суми, одержувані при переході грузинських футболістів у закордонні клуби. Він був відпущений на свободу, заплативши до бюджету держави 742 тисячі ларі (приблизно 350 тис. дол). На борту літака Тбілісі — Париж був заарештований зять Шеварднадзе, який провів/ у в'язниці два місяці за звинуваченням генпрокуратури Грузії в приховуванні від податків. Гроші, перераховані родиною Шеварднадзе для звільнення засновника компанії стільникового зв'язку «Магтіком» Георгія Джохтаберидзе в розмірі $ 15,5 мільйона, були використані для фінансування поточних платежів по зарплатах і пенсіях, а $ 2 мільйони, що залишилися, — спрямовані в грузинські збройні сили. «Це гроші, які вкрала сім'я Шеварднадзе, і мені вже набридли кривляння цієї сім’ї щодо їх порядності», — сказав Саакашвілі.
Через деякий час був закритий потужний конгломерат в Аджарії. У вересні 2004 року Верховний суд Аджарської автономної республіки за клопотанням місцевої прокуратури оголосив особисте майно Аслана Абашидзе і більше 20 його родичів нажитим незаконно. Після цього аджарське бюро виконавчого департаменту міністерства юстиції Грузії заарештувало майно клану Абашидзе — будинки і дачі на березі моря, земельні ділянки, дорогі автомобілі, твори мистецтва, банківські рахунки і автозаправні станції. Майно сім'ї Абашидзе, яке оцінюється у $ 55 млн, конфісковано відповідно до постанови Верховного суду Аджарії. Це більше ста об'єктів рухомого і нерухомого майна, а також частка у ряді підприємств автономної республіки. Всі ці гроші було направлено в бюджет країни і використано для здійснення реформ.
Завдяки описаним вище заходам, організація Тгаnspагеnсу International, що відслідковує рівень корупції, помістила острів Сінгапур на ТРЕТЄ місце у своєму рейтингу. Тобто країна перебуває на одному рівні з Норвегією та Данією, в числі п'яти найменш корумпованих держав світу. Хабарництво тут відсутнє як таке: чиновники не беруть плату, суди ефективні, а бізнесмени нікому не платять відкатів.
Грузія у міжнародному рейтингу простоти і зручності ведення бізнесу, що розробляється Світовим банком, піднялася з 150-го місця, яке вона займала у 2004 р. на 11-е місце, випередивши такі поважні країни, як Швеція та Фінляндія. У міжнародному рейтингу сприйняття корупції, який складається Тгаnspагеnсу International, за період 2004 -— 2008 рр. Грузія піднялася з 124-го на 67-е місце і знаходиться на одному рівні з деякими членами ЄС.
Отже, боротьба з корупцією має ґрунтуватися на розумінні конкретних проблем країни і враховувати стадію її політичного розвитку. Водночас, досвід засвідчує, що є універсальні для світової співдружності умови, без яких домогтися успіху в подоланні корупції фактично неможливо. По-перше - це політична воля уряду. Жодні законодавчі або адміністративні заходи не можуть бути ефективними, якщо немає політичної волі уряду. По-друге - це реальна, гарантована незалежність судової та слідчої систем країни. По-третє - це те, що правові реформи лише частково розв'язують проблему. Щоб отримати результат, необхідно, аби реформи були поєднані з іншими формами боротьби з корупцією - економічними, фінансовими, соціальними та організаційними. І, зрештою, велику роль у протидії корупції відіграє громадськість, особливо об'єднання громадян, які сприяють виявленню порушень законодавства про боротьбу з корупцією особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Постійна поінформованість громадськості є ключовим елементом. Обізнана громадська організація може бути найефективнішим рушієм будь-якої антикорупційної компанії. Це підтверджує досвід боротьби з корупцією в європейських державах.
Отже, чинники успішної протидії корупції вже давно відомі та апробовані міжнародною спільнотою. Це, насамперед, відкритість влади, прозорість та зрозумілість процедур прийняття державних рішень, дієві механізми контролю за діяльністю державних органів з боку громадянського суспільства, свобода слова, свобода та незалежність засобів масової інформації.

 
< Попередня   Наступна >

 

Надіслати електронне звернення Надіслати електронне звернення
Надіслати електронне звернення


Оголошення

Графік прийому громадян депутатами Охтирської міської ради з 27.05.2019 по 02.06.2019
Детальніше...
 
Графік проведення свята «Останній дзвоник» у закладах загальної середньої освіти м. Охтирка у 2019 році

Детальніше...
 
Робочий план міського голови,  секретаря міської ради, заступників міського голови, керуючого справами виконавчого комітету з 20.05.2019 по 26.05.2019
 
За інформацією оргкомітету щорічного конкурсу архітектури та урбаністики Ukrainian Urban Awards 7 червня 2019 року відбудеться фінал II Загальноукраїнського щорічного конкурсу архітектури та урбаністики Ukrainian Urban Awards 2019.

Детальніше...
 
30 травня 2019 року о 09.00 годині в залі засідань міської ради відбудеться пленарне засідання 58 сесії міської ради
 
Графік засідання постійних комісій на травень 2019 рік